Дискримінація за ознакою інвалідності

Дискримінація людей з інвалідністю – розрізнення у поводженні або обмеження прав через інвалідність людини, або відмова у розумному пристосуванні. Наприклад, відсутність пандусу до входу в аптеку.

Інший приклад: дівчина на візку хотіла відсвяткувати свій день народження у нічному клубі, однак охорона на вході не пропустила її до закладу. Адміністрація закладу аргументувала таке рішення тим, що дівчина на візку буде перешкоджати іншим відвідувачам та їм буде неприємно на неї дивитися. Це приклад прямої дискримінації за ознакою інвалідності.

Визначення інвалідності:

На сьогодні орієнтиром в цій сфері є підхід, запроваджений Конвенцією ООН про права інвалідів. Конвенція не наводить чіткого визначення слова «інвалідність». Дійсно, преамбула згадує про «інвалідність» як про поняття, що еволюціонує. Конвенція також не визначає термін «люди з інвалідністю». Проте зазначає, що цей термін включає тих осіб, які мають стійкі фізичні, розумові, інтелектуальні чи сенсорні порушення, які під час взаємодії з різноманітними перешкодами можуть заважати їхній повній і дієвій участі у житті суспільства на рівні із іншими. Визнання «інвалідності» як поняття, що еволюціонує? приймає до уваги той факт, що суспільство та настрої, що панують в ньому? не є незмінними.

Таким чином, Конвенція не встановлює чітко закріпленого поняття «інвалідність», вона припускає динамічний підхід, що дозволяє певні адаптації через певний час та в різних соціально-економічних обставинах.

Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів» дає таке визначення:

«Інвалідом  є  особа  зі  стійким розладом функцій організму,   що   при  взаємодії  із  зовнішнім  середовищем  може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов’язана  створити  умови  для  реалізації  нею  прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист. Дискримінація за ознакою інвалідності забороняється».

Важливо пам’ятати, що інвалідність живе не в особі, а в суспільстві.

Людина в інвалідному візку може зіштовхнутися із труднощами при працевлаштуванні не через свій стан, а через недоступність громадського транспорту, який необхідний, щоб добратися до місця роботи, або через неможливість піднятися сходами, якщо офіс не облаштований ліфтом.

Дитина з інвалідністю може зіштовхнутися з труднощами в школі через непідготованість вчителів, неадаптовані навчальні плани, або вороже ставлення інших учнів.

Працедавці часто уникають найму осіб з інвалідністю, або просто не розглядають їхні заяви на працевлаштування, думаючи, що вони не зможуть виконувати свої обов’язки та/або, що їх найм обійдеться набагато дорожче. Таке ставлення зумовлене страхом і стереотипами, та значно більшим чином фокусується на інвалідності, ніж на здібностях особи.

Проте досвід свідчить про те, що особи з інвалідністю мають вищі показники віддачі та збереження робочого місця, кращі показники відвідуваності, ніж їхні колеги, які не мають інвалідності.

Витрати на пристосування для працівників з інвалідністю є часто мінімальними, і взагалі більшість таких працівників зовсім не потребує жодних особливих пристосувань.

Дослідження довели існування інших переваг для тих, хто наймає людей з інвалідністю, включаючи підвищений моральний дух колективу та більшу доброзичливість і повагу до клієнтів.

Більше інформації про людей з інвалідністю та відповідні стандарти в цій сфері тут.